Із фільмової стрічки – символу Ялтинської кіностудії – облітає фарба. Її вже ніхто не поновить – кіно тут більше не живе. Будівлю продано. Зі стрічки – «Оборона Севастополя» засновника студії Ханжонкова все й почалося століття тому. На плівці для історії залишилися не тільки актори, а й обличчя справжніх захисників міста.

Працівники студії зібрали експонати з власних архівів та за свої гроші водять екскурсії. Ветерани кіно, що піввіку віддали кіностудії, із захватом розповідають про власну працю. Одяг – це те, що створює образ героя, вказує на його життєву позицію, ставлення до світу. Оці костюми для фільму «Чингізхан» робили як справжні. Метал, шкіряні ремені, всі рухомі пластини. 

Ялтинська кіностудія знімала за рік до 5 власних картин та надавала послуги у створенні до 50 фільмів. Працювати тут було почесно. Навіть у найтяжчі для кіно часи економічних криз Ялтинська кіностудія не припиняла роботу. Для фільму «Сафо» в Балаклаві побудували ціле грецьке містечко. Екскурсанти думали, що справжнє.

Одинадцять років тому кіностудію перетворили на закрите акціонерне товариство, а через деякий час вона й зовсім перейшла у приватні руки. Землю поділили на окремі шматки. Із 450 працівників не звільнені лише 17. Ялтинська громадськість зібрала цілий пакет документів і в судах намагається довести – процес роздержавлення пройшов із порушеннями закону. Ялтинці збирають підписи під зверненням до президентів України та Росії – аби ті допомогли відродити студію. Під листом вже підписалися сотні ялтинців та десятки відомих діячів двох країн – Богдан Ступка, Роман Балаян, Ада Роговцева, Лев Дуров, Микола Дроздов та багато інших.

Керівництво сучасного акціонерного товариства Ялтинська кіностудія від коментарів відмовляється. Каже – лишилася тільки назва, фільмів тут не знімають, лише надають послуги із прокату та оренди обладнання і фондів. Головну ж будівлю кіностудії господарі повністю перепрофілювали. Тож кіно в Ялті більше не живе.//Алексіна Дорогань, «ФАКТИ», ICTV